Остання редакція: 2024-04-25
Тези доповіді
Проблема протидії корупційній злочинності набуває особливого значення в умовах розбудови правової держави та формування громадянського суспільства в Україні. Поширення корупції становить серйозну загрозу економічній безпеці, авторитету влади, довірі громадян до державних інституцій. Відповідно, ефективна протидія корупційним правопорушенням та їх розслідування є стратегічним завданням.
Актуальність теми зумовлена тим, що корупційна злочинність відзначається високим рівнем латентності, а отже - складністю виявлення та документування фактів протиправної діяльності. З метою уникнення відповідальності правопорушники вдаються до різноманітних схем приховування корупційних діянь, що ускладнює збирання доказів на стадії досудового розслідування.
Саме тому важливого значення набуває вдосконалення процесуальних механізмів подолання латентності та викриття корупціонерів, зокрема - шляхом застосування інституту негласних слідчих (розшукових) дій.
Метою тез є аналіз ефективності негласних слідчих (розшукових) дій під час розслідування корупційних злочинів та формулювання пропозицій щодо вдосконалення їх нормативного регулювання.
Досягнення зазначеної мети зумовило використання комплексу загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, зокрема:
- формально-юридичний метод - для аналізу чинного законодавства у сфері протидії корупційній злочинності;
- статистичний метод - з метою кількісної оцінки динаміки та структури корупційних правопорушень;
- узагальнення правозастосовної практики негласних слідчих дій у корупційних провадженнях.
Відповідно до чинного КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії є різновидом процесуальних дій, відомості щодо факту та методів проведення яких не підлягають розголошенню (ст. 246 КПК) [1]. На відміну від попередньої практики, такі заходи наразі мають належне нормативне закріплення та здійснюються з дотриманням прав учасників процесу.
Особливістю розслідування корупційних злочинів є складність отримання прямих доказів протиправної діяльності. Злочинці вдаються до хитромудрих схем приховування слідів, використання посередників, фіктивних фірм тощо. Саме тому актуалізується питання застосування негласних способів отримання інформації, як-от:
- Аудіо-, відеоконтроль особи чи місця - дозволяє задокументувати передачу неправомірної вигоди, пропозиції щодо надання/отримання хабара тощо;
- Обстеження приміщень, територій, транспортних засобів - дозволяє виявити схованки з грошима, цінностями, документами про фіктивні фірми;
- Контроль за фінансовими операціями – сприяє встановленню фактів незаконного збагачення.
Особливої уваги заслуговує проведення спеціального слідчого експерименту (ст. 271 КПК). Слідчий разом із співробітниками оперативного підрозділу створюють умови, максимально наближені до реальних та імітують передачу хабара з наступним затриманням правопорушника, що має важливе значення для документування фактичних обставин події за допомогою технічних засобів фіксації.
У цілому, результати негласних слідчих дій часто стають "проривом" у розслідуванні резонансних корупційних скандалів, оскільки дозволяють зафіксувати ключові епізоди злочинної діяльності. Вони можуть мати статус основних доказів, що викривають злочинні наміри та способи дій корупціонерів.
Проте, нерідко негласні слідчі розшукові дії, проводять з порушенням вимог процесуального законодавства та порушують права підозрюваних.
Зокрема, на практиці спостерігаються випадки, коли правоохоронні органи, у тому числі й новостворені спеціалізовані антикорупційні органи, які покликані дотримуватися найвищих стандартів законності, допускають порушення процесуальних норм задля досягнення мети розслідування. Зокрема, ігноруються вимоги щодо обґрунтованості та необхідності проведення негласних слідчих дій, а також вимоги про негайне внесення відомостей про виявлені під час таких дій ознаки кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Яскравим прикладом є фабула Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11.01.2021 р. по справі №752/4292/16-к, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України (надання неправомірної вигоди службовій особі) [2]. Так, під час проведення негласних слідчих дій щодо особи за одним кримінальним провадженням, були виявлені ознаки вчинення нею іншого кримінального правопорушення. Проте слідчий чи прокурор не внесли негайно відомості про це правопорушення до ЄРДР, а продовжували проводити негласні слідчі (розшукові) дії, фактично поза межами кримінального провадження. І лише згодом, через тривалий час, було внесено відомості про друге кримінальне правопорушення до реєстру. Такі дії є грубим порушенням кримінального процесуального законодавства, зокрема в контексті проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Отже, у разі виявлення ознак іншого злочину під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, закон вимагає негайного реагування - або внесення відомостей про нього до ЄРДР, або звернення до слідчого судді для отримання дозволу на проведення досудового розслідування (якщо йдеться про корупційний злочин, досудове розслідування якого віднесено до підслідності НАБУ). У будь-якому разі – прокурор має прийняти процесуальне рішення щодо подальшого реагування на виявлені ознаки злочину.
Тільки після внесення відповідних відомостей до реєстру чи отримання дозволу слідчого судді можна проводити подальші слідчі (розшукові) дії щодо другого епізоду кримінального правопорушення. В іншому разі такі дії є незаконними.
Проте спостерігається зловживання правоохоронцями нормами кримінального процесуального законодавства. Замість негайного реагування на виявлені факти та внесення відповідних відомостей до реєстру, вони продовжують "висіти" на проводах, здійснюючи аудіо-, відеоконтроль особи, не маючи на те законних підстав. І фактично отримані в такий спосіб докази є недопустимими.
Ще одним прикладом є ситуація, коли після внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про виявлене під час негласних слідчих (розшукових) дій нове кримінальне правопорушення, правоохоронці не припиняють ці дії щодо особи, а продовжують їх проведення. Хоча відповідно до частини 5 статті 249 КПК України прокурор САП зобов’язаний прийняти рішення про припинення подальшого проведення негласних слідчих (розшукових) дій, якщо в цьому відпала необхідність[1].
Отже, після внесення відомостей про нововиявлене кримінальне правопорушення до ЄРДР, подальше проведення негласних слідчих дій щодо цієї особи в рамках попереднього кримінального провадження є необґрунтованим і незаконним. Адже з цього моменту розпочинається нове досудове розслідування, яке потребує окремого клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих дій. І попередній дозвіл слідчого судді ВАКС вже не розповсюджується на нове кримінальне провадження.
Проте правоохоронці іноді свідомо ігнорують ці вимоги закону, мотивуючи це прагненням досягти мети розслідування, викрити злочинців "будь-якою ціною". Вони вважають, що дотримання процесуальних гарантій підозрюваного чи обвинуваченого лише заважає ефективному розслідуванню. І тому допустимо порушувати закон заради "благородної" мети боротьби зі злочинністю.
Така позиція є цілковито неприпустимою, адже суперечить фундаментальним засадам кримінального процесу, закріпленим у Конституції України та міжнародних договорах. Принцип верховенства права вимагає неухильного додержання закону всіма без винятку учасниками процесу. І мета боротьби зі злочинністю не може виправдати застосування незаконних методів та порушення прав людини.
Висновок: Отже, дотримання процесуальних гарантій під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій є запорукою ефективного кримінального провадження в цілому та успішного притягнення винуватців до відповідальності. Не можна жертвувати правами людини заради зручності слідства чи прагнення будь-що довести чиюсь вину. Це суперечить принципам правової держави і може лише зашкодити досягненню справедливого покарання злочинців.
Саме тому органи досудового розслідування мають неухильно дотримуватися приписів КПК України, забезпечуючи законність і обґрунтованість своїх процесуальних дій. А суди повинні жорстко реагувати на будь-які спроби обійти закон, визнаючи отримані з порушеннями докази недопустимим, зокрема в контексті проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Лише таким чином можна забезпечити ефективне розслідування злочинів при одночасній повазі до прав людини. А це і є запорукою побудови справедливої правової системи в Україні.
Література:
1. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 №4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (дата звернення: 21.02.2024).2. Ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11.01.2021 р. по справі №752/4292/16-к. URL: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/94176224 (дата звернення: 21.02.2024).3. Сало О. М. Реалізація повноважень керівником органу досудового розслідування при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій : дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. К., 2018. 241 с4. Цільмак О. М., Проценко О. О. Професійно важливі уміння, які обумовлюють компетентне проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Південноукраїнський правничий часопис. 2014. № 3. С. 149-151.