У 1998 році, на тлі зростання соціальної напруженості та економічної кризи 1990-х років простежувалося збільшення кількості протестних акцій на підприємствах України, що обумовило необхідність у створенні спеціального незалежного органу для якісного врегулювання колективних трудових спорів. Із цією метою 17 листопада 1998 року був прийнятий Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», який передбачив формування Національної служби посередництва і примирення (далі- НСПП) [1]. Унікальність цієї інституції полягала у її незалежності, а саме не підпорядковуванні жодній із сторін конфлікту чи органам державної влади. Саме тому НСПП мала відігравати роль незалежного медіатора у врегулюванні колективних трудових спорів. Протягом останніх років НСПП активно долучалася до вирішення колективних трудових спорів в Україні та сприяла їх успішному розв’язанню,зокрема у 2021 р. -370 спорів [2]; у 2022 р. – 237 спорів [3]; у 2023 р. –143 спорів [4]. 

Досліджуючи питання правового статусу НСПП особливу увагу слід приділити її головним елементам. Правові засади діяльності НСПП визначаються Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (далі- -Закон) від 3 березня 1998 року та Положенням про НСПП, затвердженим указом Президента України від 17 листопада 1998 року (далі- Положення) [5].

Згідно із положеннями Закону, а саме ч. 1 ст. 15, НСПП була створена з метою сприяння поліпшенню трудових відносин та запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів), їх прогнозування та сприяння своєчасному їх вирішенню, здійснення посередництва для  вирішення таких спорів (конфліктів). Викладене доцільно співставити з засадами,закріпленими у п. 1 Положення, в результаті чого можна помітити, що призначення НСПП в ньому дещо звужується лише до «сприяння врегулюванню колективних трудових спорів», що не повною мірою узгоджується з більш широкою метою, окресленою в Законі. У той же час, Положення визначає основні завдання НСПП як здійснення заходів із запобігання виникненню трудових конфліктів, їх прогнозування, а також посередництво і примирення під час таких спорів. Виходячи з цього можна встановити певну неузгодженість між нормами Закону та Положення щодо визначення мети та завдань діяльності НСПП, що вимагає приведення їх у відповідність одне до одного. Окрім цього, у цих нормативно-правових актах не визначено яким чином НСПП має запобігати виникненню трудових спорів та здійснювати їх прогнозування, що також може ускладнити процес реалізації цих завдань.

Враховуючи норми Закону та Положення, можна визначити НСПП, як державний орган, сформований Президентом України, який здійснює свою діяльність на постійній основі та має повноваження, передбачені Законом та Положенням, має власну структуру та фінансується за рахунок державних коштів [6, c. 160]. При цьому дану службу очолює Голова, який відповідно призначається та звільняється з посади Президентом України. Що стосується реалізації завдань і функцій НСПП, то вони здійснюються центральним апаратом НСПП, до структури якого входить відділи і відділення НСПП в Автономній Республіці Крим та областях.

Враховуючи викладене вище, можна встановити, що НСПП характеризується спеціальним правовим статусом, оскільки є державним органом, але не є органом влади.  Відповідно специфіка цієї служби полягає у її незалежності, оскільки вона не відноситься до системи органів жодної гілки влади та здійснює свою діяльність окремо. Важливо наголосити на тому, що НСПП не підконтрольна органам виконавчої влади, оскільки підзвітна лише Президенту України.

Акти, які приймає НСПП також відображають її унікальні властивості. Це пояснюється тим, що вони мають рекомендаційний характер, при цьому повинні розглядатися сторонами колективного трудового конфлікту, відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Таким чином нормотворча робота НСПП ґрунтується на розробленні і затвердженні, в межах її компетенції, нормативних актів щодо діяльності НСПП та реалізації примирних процедур. Відповідно за 25 років діяльності служби було розроблено 11 683 документи, серед яких 4451 організаційно-розпорядчий акт НСПП, 7232 розпорядження НСПП про реєстрацію та знаття з реєстрації КТС.

Специфіка правового статусу НСПП дозволяє їй взаємодіяти з різними органами влади, зокрема Офісом Президента України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим,  міністерствами, іншими центральними й місцевими органами виконавчої влади на паритетних засадах. Прикладом такої взаємодії може бути інформування про загострення стану соціально-трудових відносин, залучення представників органів державної влади до участі у примирних процедурах, направлення рекомендацій НСПП керівникам органів виконавчої влади та інші. Як було зазначено вище, в сучасних положеннях трудового законодавства України простежуються певні неузгодження та прогалини, що свідчать про необхідність якісного реформування механізму нормативно-правового регулювання НСПП. Для цього було розроблено проєкт нового Закону України «Про вирішення колективних трудових спорів» (далі- Проєкт) у відповідності до п. 48 Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на 2021-2023 роки [7]. В цьому нормативно-правовому акті особливу увагу приділено вдосконаленню правового статусу НСПП. Зокрема ст. 7 Проєкту виокремлена під назвою «Правові засади діяльності та статус Національної служби посередництва і примирення», відповідно до якої НСПП є постійно діючим державним органом, утвореним Президентом України з метою запобігання виникненню колективних трудових спорів, сприяння їх вирішенню та розвитку соціального діалогу. Відповідно положення Проєкту ширше розкривають специфіку правового статусу НСПП, її повноваження, обов’язки, права та функції на відміну від Закону [8, c. 41]. Окрім цього у ч. 5 ст. 7 Проєкту чітко визначено, що НСПП є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням, свою символіку та відомчі заохочувальні відзнаки.

Виходячи з викладеного вище, можна встановити, що НСПП відіграє важливу роль у сфері трудових відносин, а саме вирішенні колективних трудових спорів в умовах сьогодення. Її діяльність є пріоритетною для майбутнього розвитку України, як правової та соціальної держави. Положення нового Проєкту дозволяють дещо реформувати цю службу, а саме усунити проблеми невизначеності її правого статусу. Впровадження цього нормативно-правового акту дозволить змінити ставлення до державного інституту посередництва і примирення на державному рівні. В цілому вдосконалення діяльності НСПП сприятиме наближенню України до реалізації міжнародних стандартів медіації в сфері врегулювання конфліктів між сторонами трудових відносин.