У сучасному світі кожен з нас є частиною глобальної мережі, де питання безпеки набуває все більшої актуальності. Цифровізація визначає економіку сьогодення, а віртуальний простір стає нашим головним ресурсом. Кіберзлочинність, яка протягом останніх двадцяти років вийшла на рівень, а в деяких сферах взагалі витіснила традиційну з нашого життя, стала серйозним викликом для суспільства. Зловмисникам більше не потрібен фізичний контакт, щоб вчинити злочин. Вони можуть сидіти у зручному кріслі, пити каву і водночас викрадати ваші дані, використовуючи підступні онлайн-махінації. Саме тому перед урядами окремих країн та міжнародними організаціями постало питання: «Як убезпечити громадян від злочинів у мережі та як врегулювати цифрову діяльність, особливо великих компаній?».

У результаті кількарічної праці Європейського Союзу, у 2022 році світ побачив Закон про цифрові послуги (Digital Services Act) (далі – Закон), який набрав чинності у повному обсязі у лютому 2024 року. Після його затвердження ЄС став першим міждержавним союзом, на рівні якої прийнято закон про системні ризики на онлайн-платформах, які можуть мати реальні негативні наслідки для демократичних суспільств.

У даній роботі ми розглянемо передумови та основні положення згаданого вище Закону.

Розпочнемо з причин. Які передумови існували? Основна причина - це необхідність правового регулювання діяльності великих онлайн-платформ. Мета – забезпечити безпеку користувачів, шляхом боротьби з нелегальним та шкідливим контентом. Як зазначила Маргрете Вестагер, віцепрезидентка Європейської комісії: «Ми прийняли Закон про цифрові послуги, щоб гарантувати, що технології служать людям і суспільствам, у яких ми живемо. Напередодні вирішальних європейських виборів це включає зобов’язання платформ захищати користувачів від ризиків, пов’язаних із виборчими процесами, як-от маніпулювання чи дезінформація» [1].

З цих слів стає зрозуміло, що ЄС розглядає цифровий простір, як потужний політичний інструмент, який може мати істотний вплив на суспільство та демократію. Особливо у рік численних виборів, які відбудуться у світі у 2024 році (інфографіка країн, у яких відбудуться вибори зображена за рис 1.1. [2]).

Рис 1.1 Країни, у яких передбачені вибори у 2024 році

Закон про цифрові послуги - це фактично спроба зберегти звичний політичний устрій на континенті та запобігти непередбачуваним, навіяних пропагандою змінам. Шляхом прийняття зазначеного нормативно-правового акту, ЄС, зокрема, намагається створити баланс між свободою вираження поглядів та переконань – з одного боку, та захистом користувачів від онлайн-загроз, зокрема, шкідливої інформації, – з іншого.

Ключові цілі закону для представників екосистеми цифрових послуг висвітлено у таблиці 1.1., яка наведена нижче.

Для споживачів контенту:

- кращий захист основоположних прав та свобод;

- більше контролю та вибору;

- посилений захист дітей в Інтернеті;

- зменшення впливу нелегального контенту.

Для постачальників цифрових послуг:

- правова визначеність;

- єдиний набір правил по всьому ЄС;

- простіша процедура початку діяльності та масштабування  в ЄС.

Для бізнес-користувачів цифрових послуг:

- доступ до ринків ЄС через платформи;

- рівні умови для боротьби з постачальниками незаконного контенту.

Для суспільства в цілому:

- посилення демократичного контролю та нагляду за платформами;

- зменшення системних ризиків, таких як маніпуляції та дезінформація.

Табл. 1.1 Ключові цілі закону для представників екосистеми цифрових послуг

Згідно з положеннями Закону про цифрові послуги, усі онлайн-платформи,  які мають користувачів з ЄС (за винятком малих і мікропідприємств, у яких працює менше 50 осіб та річним оборотом менше 10 мільйонів євро), зобов’язані впровадити заходи для:

1. Протидії незаконному змісту, товарам і послугам. Платформи повинні сприяти виявленню та видаленню фейкових новин, оманливих рекламних матеріалів та шкідливого контенту.
2. Позначення незаконного змісту, включно з товарами та послугами. Компанії мають чітко визначити, який контент вважається незаконним, та вживати оперативні заходи для його виявлення та маркування.
3. Захисту неповнолітніх. Онлайн-платформи повинні сприяти формуванню безпечного цифрового середовища, у якому неповнолітні матимуть можливість розвиватися у стані психологічного комфорту та отримувати позитивний досвід від використання інтернету.
4. Заборони цільової реклами, спрямованої на неповнолітніх, для створення та поширення якої здійснюється профілювання та обробка персональних даних. Адже діти зазвичай є більш вразливими до реклами, яка маніпулює їхніми емоціями та спонукає до небажаної поведінки.
5. Заборони обробки чутливих персональних даних, зокрема інформації про політичні та релігійні переконання, для цільової реклами. Це положення відіграє важливу роль у запобіганні маніпулюванню та дезінформації, зокрема під час передвиборчих кампаній.
6. Роз’яснення причин рішення щодо модерації контенту користувачеві, якого воно стосується. Подібні заходи допоможуть користувачам зрозуміти, чому саме їх матеріали були певним чином обмежені або видалені. Транспарентність сприяє довірі до платформ.
7. Створення механізму оскарження рішень щодо модерації контенту. Платформи повинні надати користувачам можливість висловити свою думку щодо прийнятого рішення, що сприятиме справедливості та дозволить врахувати різні точки зору.
8. Надання користувачам чіткої та зрозумілої інформації щодо умов та правил використання онлайн-платформ, зокрема, щодо створення та поширення контенту. [3]

Крім цього, суб’єкти, на яких поширюється дія даного Закону, зобов’язані один раз на рік публікувати звіт про вжиті заходи та процедури щодо модерації контенту та призначити особу, яка буде відповідальною за здійснення комунікації з державними органами та користувачами.

Закон про цифрові послуги також встановлює, що платформи, які не вважаються дуже великими онлайн-платформами (VLOP) або дуже великими онлайн-пошуковими системами (VLOSE) з більше ніш 45 мільйонів користувачів на місяць в ЄС, будуть контролюватися на рівні держав-членів незалежним регулятором, який виступає як національний координатор цифрових послуг. Координатори відповідають за те, щоб ці платформи діяли відповідно до правил Закону на їхній території [4].

Також Закон про цифрові послуги встановлює конкретні санкції та закріплює перелік заходів, які можуть бути вжиті національними органами влади. Так, у випадках, коли існує потреба захисту користувачів від можливої шкоди під час розслідування, органи влади приймають тимчасові заходи, спрямовані на зменшення цього ризику. Як приклад тимчасового заходу можна навести посилений моніторинг ключових слів або хештегів у соцмережах.

За порушення ж положень даного Закону можуть застосовуватися санкції у вигляді накладення штрафу, розмір якого може сягати 6 % загального річного обороту компанії за попередній фінансовий рік [5].

У деяких випадках, коли порушення є триваючим та завдає серйозну шкоду користувачам, тягнучи за собою кримінальні правопорушення, може бути висунута вимога щодо тимчасового призупинення надання послуги.

Отже, враховуючи все сказане вище, можемо зробити висновок, що Закон про цифрові послуги деталізує перелік заходів, що спрямовані на сприяння підзвітності та прозорості онлайн-послуг, не перешкоджаючи інноваціям та конкурентоспроможності. Але водночас, тримає курс на створення безпечного цифрового простору, у якому створені рівні умови для розвитку бізнесу та захищені основні права користувачів.

Важливо відзначити, що діяльність в цифровому середовищі може впливати на права та інтереси не лише окремих осіб, але й на демократичний режим загалом. Саме тому забезпечення безпеки та довіри в онлайн-просторі вимагає впровадження ефективних механізмів контролю.

Список використаних джерел:

1. ЄС опублікувала рекомендації для великих технологічних компаній. Інформаційно-юридичний сайт. URL: https://yaizakon.com.ua/yes-opublikuvala-rekomendatsiyi-dlya-velikih-tehnologichnih-kompanij/ (дата звернення: 19.04.2024).

2. Крамаренко Д. Рік виборів. Чи збережуть США та Європа єдність щодо України в турбулентному 2024.  URL: https://www.rbc.ua/rus/news/rik-viboriv-chi-zberezhut-ssha-ta-evropa-711042870.html (дата звернення: 19.04.2024).

3. Оцоколіч В. Закон про цифрові послуги. Зменшення системних ризиків чи нові виклики для онлайн платформ і послуг хостингу, що мають користувачів у ЄС?  ЛІГА. Закон. URL: https://biz.ligazakon.net/analitycs/226649_zakon-pro-tsifrov-poslugi-zmenshennya-sistemnikh-rizikv-chi-nov-vikliki-dlya-onlayn-platform--poslug-khostingu-shcho-mayut-koristuvachv-u-s (дата звернення: 19.04.2024).

4. Digital Services Act starts applying to all online platforms in the EU. European Commission. URL:  https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/IP_24_881 (дата звернення: 19.04.2024).

5. The final text of the Digital Services Act (DSA). URL: https://www.eu-digital-services-act.com/Digital_Services_Act_Article_52.html (дата звернення: 19.04.2024).