Однією з причин порушень трудового законодавства є соціальне протиріччя між роботодавцем та працівником. Відповідно до чинного трудового законодавства роботодавець має стільки ж прав та обов'язків, скільки і працівник, але на практиці ці права та обов'язки часто не є рівноцінними, а працівники, як правило, перебувають у залежному становищі. Разом з цим, як відзначають дослідники, «порушення трудових прав набувають масового характеру у зв’язку з нестабільною соціально-економічною ситуацією…» [1, с. 117]. Водночас, становище працівника ще більше погіршується через брак правових знань та виклики, пов’язані з можливістю втратити роботу.

Метою даних тез є розгляд кримінальних правопорушень, що безпосередньо посягають на трудові права працівників, а саме – грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 КК України) та грубе порушення угоди про працю (ст. 173 КК України), визначення змісту цих норм, ефективність їх застосування та вдосконалення в умовах сучасних економічних відносин.

У частині 1 статті 172 КК України передбачається відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю (кримінальний проступок). Частина 2 цієї статті – це нетяжкий злочин, кваліфікуючими ознаками якого є ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю.

У свою чергу, стаття 173 КК України передбачає відповідальність за грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою (ч. 1), а також за ці самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України (ч. 2).

Офіційна статистика правоохоронних органів свідчить, що станом на 2021 рік в Україні було зареєстровано 251 випадок грубого порушення законодавства про працю, серед яких – 230 проступки і 21 злочин, а також було зареєстровано 9 випадків грубого порушення угоди про працю. Однак, цікавим показником є не кількість зафіксованих діянь, а той факт, що за ч. 1 ст. 172 КК України підозру особі у вчиненні кримінального правопорушення оголошено було лише 7 особам, а за ч. 2 ст. 172 КК України – 3 особам. Тоді як за діяння, передбачене ст. 173 КК України, за 2021 рік підозру не було оголошено нікому.

Також варто зауважити, що з обвинувальним актом до суду було направлено 7 проваджень за вчинення кримінального проступку у вигляді грубого порушення законодавства про працю та один матеріал щодо кримінального правопорушення за цією ж статтею, але з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому за ст. 173 КК України до суду проваджень взагалі не було направлено.

За 2022 рік було зареєстровано 78 випадків кримінальних проступків у вигляді грубого порушення законодавства про працю (ч. 1 ст. 172 КК України) та 28 кримінальних правопорушень у вигляді грубого порушення законодавства про працю (ч. 2 ст. 172 КК України). Із зафіксованої кількості випадків лише одній особі було оголошено підозру за ч. 1 ст. 172 КК України, так само як і за ч. 2 ст. 172 КК України. Лише одне кримінальне провадження за вчинення кримінального проступку за ст. 172 КК України було направлено до суду з обвинувальним актом. За 2022 рік було виявлено 8 випадків грубого порушення угоди про працю, але підозри також нікому оголошено не було.

За підсумками 2023 року було виявлено 98 кримінальних проступків та 19 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 172 КК України. Підозру було оголошено 8 особам за вчинення проступку та 6 особам за вчинення кримінального правопорушення у вигляді грубого порушення законодавства про працю. При цьому до суду було скеровано матеріали щодо 8 проступків та 5 кримінальних правопорушень за згадуваною статтею з обвинувальним актом. За вказаний звітний період було також виявлено 7 випадків грубого порушення угоди про працю (ст. 173 КК України), а підозру нікому оголошено не було [2].

Водночас аналіз судової статистики показує, що протягом 2019-2023 років за ст. 172 КК України було засуджено 8 осіб, а за ст. 173 КК України – 1 особа, що відповідно підтверджується наявністю у публічному доступі зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі судових рішень 9 судовими вироками. При цьому в 37,5 % справ за ст. 172 КК України засуджені з метою отримання прибутку та ухилення від обов’язкових платежів використовували найману працю, наймані працівники працювали без належно оформлених трудових відносин, без укладання трудового договору, а заробітна плата сплачувалася без сплати податків. У 25 % справ, особа, яка виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, видавала наказ про звільнення робітника з особистих мотивів. Також у 25 % випадків йшлося про прийняття різноробочим неповнолітньої особи без оформлення належним чином трудових відносин. В одній справі порушення трудових прав знайшло свій прояв у внесенні неправдивих відомостей тривалості робочого часу з метою зменшення обсягів виплаченої зарплати та з метою приховання понаднормового використання праці.

Щодо ст. 173 КК України – у справі йдеться про кримінальне правопорушення, коли засуджений уклав трудовий договір, а потім грубо порушував трудову угоду тим, що вводив в оману найманого працівника, зловживаючи його довірою, стверджуючи, що всі платежі до Пенсійного Фонду України сплачуються.

Отже, узагальнення та аналіз наведених статистичних даних за останні роки показує, що правоохоронні органи та інші уповноважені суб’єкти не приділяють достатньої уваги захисту трудових прав громадян та не надають їм належної кримінально-правової оцінки. Основними причинами правопорушень у сфері охорони трудових прав є: високий рівень незареєстрованої праці, виплата заробітної плати у «конвертах», високий рівень безробіття, низький загальний рівень доходів громадян, страх перед звільненням, а також залежність від одного джерела доходу (заробітної плати), низький рівень знань про свої обов’язки та права.

Вважаємо, що одним із кроків підвищення ефективності кримінально-правової охорони трудових прав має бути оптимізація норм, передбачених статтями 172 та 173 КК України, шляхом їх об’єднання, оскільки вони за змістом мають майже тотожні ознаки, а їх суспільна небезпечність є в тому, що вони порушують проголошене ст. 43 Конституції України право на працю, тобто суспільні відносини, що забезпечують реалізацію людиною свого права на працю [3]. Перевагами такого об'єднання, на наше переконання, є усунення дублювання вказаних норм, покращення їх системи в чинному КК України, а також більш оптимальне визначення кола кримінальних правопорушень, що посягають на трудові права працівників, тим більше, що чинні норми фактично мають синонімічні назви та співпадають за багатьма ознаками складів кримінальних правопорушень.

Виходячи із викладеного, пропонуємо:

1. У Кримінальному кодексі України:

1) статтю 172 викласти в такій редакції:

«Стаття 172. Порушення трудових прав працівників

1. Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а також інші грубі порушення законодавства про працю, вчинені службовою особою підприємства, установи, організації будь-якої форми власності, окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману, зловживання довірою або примусу до виконання роботи, не обумовленої угодою, караються, -

штрафом від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

1. Дії, зазначені в частині 1 цієї статті, якщо вони вчинені повторно або стосовно неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка її замінює і виховує дитину до 14 років або дитину з інвалідністю, караються, -

штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

2) статтю 173 виключити».

Поряд з цим відзначимо, що діяльність правоохоронних та контролюючих органів, зокрема поліції, органів з виконання покарань, податкової служби, державних і громадських агенцій, структур та об’єднань, інспекцій праці, громадських організацій, органів місцевого самоврядування, вимагає більш активної позиції щодо виявлення кримінальних правопорушень у сфері трудових прав працівників.

При цьому, важливими сучасними інструментами протидії кримінальним правопорушенням у цій сфері мають бути цифрові технології. Так, аналіз ситуації в окремих галузях економіки показує поширеність вказаних правопорушень, прикладом яких може бути сучасний «будівельний бум» у сфері будівництва житлових комплексів, де до праці часто залучаються нелегальні працівники. При цьому забудовники у гонитві за прибутками не оформлюють найманих працівників на роботу відповідно до трудового законодавства, вдаються до низької заробітної плати, надаючи її у «конвертах», ігнорують норми безпеки праці, ухиляються від сплати податків та зборів, що шкодить державному бюджету та соціальним програмам.

Щодо виявлення фактів незареєстрованих найманих працівників правоохоронні органи мають використовувати різноманітні цифрові технології, зокрема, системи відеоспостереження при моніторингу місць нелегального працевлаштування, використання аналізу електронних баз податкових інспекцій та даних органів місцевого самоврядування. Цифрова аналітика цих та інших джерел може сприяти виявленню підозрілих моделей працевлаштування, таких як висока плинність кадрів або невідповідність між даними про заробітну плату та кількістю працівників тощо.

Отже, використання цифрових технологій у сфері трудових відносин сприятиме покращенню умов праці, забезпеченню доброчесної конкуренції на ринку праці та збільшенню надходження податків, а відтак запобіганню кримінальних правопорушень у сфері трудових відносин.