Розмір шрифту: 

Послідовний наростаючий вплив цифровізації на електроенергетику неодмінно викликає потребу перегляду та адаптації нормативно-правових актів, які регулюють цей важливий сектор. Поява сучасних технологій, таких як смарт-мережі, IoT, бази даних, новітнє програмне забезпечення, штучний інтелект, розвиток відновувальних джерел енергії змінюють способи, яким ми генеруємо, розподіляємо, споживаємо електроенергію та загалом надаємо послуги споживачам.

Цифрові інновації в електроенергетиці відкривають широкий спектр можливостей для підвищення ефективності, зниження витрат та покращення надійності систем електроенерії. Однак, вони також ставлять перед нами нові виклики у сфері правового регулювання. Забезпечення конфіденційності, цілісності та доступності даних, а також захист інфраструктури від кібератак стають надважливими аспектами цієї галузі.

Також слід врахувати питання стандартизації та ліцензування нових технологій, щоб забезпечити їхню сумісність з наявними технологіями і системами та безпеку відповідно до встановлених норм. Гнучкі та інноваційні підходи до правового регулювання дозволять сприяти розвитку нових технологій та швидкому їх впровадженню у вже існуючі механізми.

Тільки через спільні зусилля уряду, залучення експертів та спеціалістів, дослідження міжнародного досвіду можна створити ефективне та сучасне правове середовище, яке б сприяло сталому розвитку сектора електроенергетики у періоді стрімкого розвитку цифрових технологій.

Не так давно ДТЕК запустила нову амбіційну програму цифрової трансформації під назвою "MODUS", яка спрималася як великий крок у майбутнє розвитку цифровізації у сфері елетроенергетики. Цей довгостроковий проєкт передбачає впровадження сучасних підходів, цифрових систем та програм у всі сфери економіки й бізнесу.

Програма MODUS реалізовується у кілька етапів, кожна з яких створена для покращення конкретних аспектів діяльності компанії. Перша хвиля фокусується на впровадженні передових цифрових систем для підвищення безпеки та ефективності виробничих процесів, зокрема, у шахтах та теплових електростанціях. Відбувається розробка нови засобів контролю логістики, підбору персоналу, а також вдосконалюються технології моніторингу стану електромереж.

Під час другої хвилі цифровізації ставиться за мету моделювання розвитку родовищ енергетичних ресурсів та повну роботизацію офісних процесів, включаючи цифрову закупівлю, аналітику та управління інформацією.

Для останньої третьої хвилі реалізації програми MODUS, спеціалісти ДТЕК планують впровадити передові цифрові інструменти для покращення надання послуг споживачам та використання цифрових технологій у сфері управління відновувальними джерелами енергії.

Таким чином, ця програма відображає стратегічну визначеність на державному рівні у впровадженні сучасних цифрових технологій для покращення ефективності та конкурентоспроможності на ринку електроенергетики.

Також важливо згадати, що Україна сьогодні зіштовхується з рядом проблем у сфері енергетики, що зумволено введенням воєнного стану, бойовими діями, рухом лінії фронту, наслідками регулярних ракетних обстрілів рф критичної інфраструктури, в тому числі мереж електроенергії та підприємств, які здійснюють діяльність в цій галузі. Поміж цього можна виділити менш актуальні на сьогодні, навіть другочергові, але також досить важливі, проблеми такі, як:

- потреба в запровадженні альтернативних та відновувальних джерел енергії;

- необхідність сприяння в запровадженні відновувальних джерел в побуті та на підприємствах шляхом запровадження державних програм;

- потреба в підняті стандартів для здійснення господарювання в сфері електроенергетики через застрілість активів, обладнання та мереж, які наразі існують в Україні в більшій мірі.

Для вирішення усього з переліченого потребується формування комплексного правового підходу, на базі чого мають бути створенні спеціальні державні механізми, які б реалізовували конкретні заходи щодо заохочення населення, споживачів, суб'єктів господарювання для досягнення мети переходу на більш сучасний та технологічний спосіб отримання енергії. В перспективі це може стати поштовхом для розвитку нових категорій надання послуг, пов'язаних з обслуговуванням, будівництвом, встановленням сучасного обладнання; поштовхом для розвитку сфери будівництва житлових будинків та нежитлових споруд, плани будівницва, яких могли б включати встановлення альтрнативних джерел електроеннргії.

Практика, яка була отримання після чисельних ракетних обстрілів, наголосила на тому, що альтернативні джерела енергії для забезпечення автономності споруд в енергетичному питанні є досить ефективним елементом, який давав економіці усієї держави друге дихання. Бізнес, підприєства, державні установи, юридичні компанії та інші мали б можливість безперешкодно працювати під час блекаутів, якби в Україні існував розвинутий сектор відновувальних та альтернативних джерел енергії, глибоко інтегрований в економічне, соціальне та побутове життя. На жаль, ті способи вирішення ситуацій з відсутністю електроенергії, які застосовувалися під час блекаутів, були далекі від ідеалу, але все ж кожен громадянин, а особливо уряд та законодавець, мають сприяти підвищенню стандартизаців щодо продукування електричної енергії та забезпечення нею усього не лише критично необхіного, але й побутового.

Таким чином, на сьогодні можна виділити декілька груп чинників, які підривають розвиток правового забезпечення господарської діяльності у сфері електроенергетики. Перше - це нестабільність внутрішньої та зовнішньої ситуацій для держави, друге - відсутність втілення в життя довгострокових стратегій розвитку енергетики. Обидва ці чинники сприяють зменшенню привабливості електроенергетичного сектору України для інвестування, не згадуючи ще й про корупційну складову.

При цьому не слід недооцінювати той шлях, який був прокладенний в законодавстві для забезпечення такого роду господарювання сьогодні, тому що вже існуючі механізми, інститути та законодавча база є досить ефективними, про що було згадано в минулих розділах. Окрім того, уряд та законодавець вже сьогодні мають розробляти нову політику, план та конкретні заходи щодо запровадження альтернативних та відновувальних джерел енергії, розвитку часткової автономності в енергетичному питанні суб’єктів господарювання, формування нових стандартів щодо виробництва, передачі, розподілу, постачання, зберігання електричної енергії, визначивши осіб та державні установи, які будуть відповідальні за реалізацію перерахованого.

Окрім уряду та законодавця, кожен громадянин України має долучатися, сприяти розвитку таких програм, просувати нові ідеї та пропозиції на місцевих й локальних рівнях. Для цього можна залучити можливості, які надаються ОСББ, хоча це прямо й не стосується правового забезпечення господарювання енергетичній галузі, але все ж має вплив на цей процес. Наприклад, деякі ідеї можуть бути поширені, масштабовані, а згодом визнані законодавцем та враховані до нових стандартів. Також в перспективі може з’явиться новий чинник, який впливатиме на формування тарифів державним регулятором, що в свою чергу вже зійснить вплив на правове регулювання.

Для подальшого розвитку правового забезпечення електроенергетики в нашій державі не лише можна, а й потрібно брати до увагу міжнародний досвід інших держав, які створили сприятливі умови для розвитку власних енергетичних систем. Першим прикладом у цій темі можна визначити Норвегію, тому що ця країна відома своєю досить ефективною системою громадського управління, яка передбачає участь зацікавлених сторін у процесі прийняття вагомих рішень та розробці місцевих політик. Такий підхід до формування та стимулювання розвитку сектору енергетики забезпечується шляхом наявності прозорості та довіри всіх зацікавлених сторін до прийнятих рішень, що в свою чергу надає певну перевагу для формування правового забезпечення галузі.

Також для дослідження теми варто згадати про план дій під назвою "Цифровізація енергетичної системи", який Європейська комісіявинесла на розгляд у жовтні 2022 року. План у першу чергу направлений на оптимізацію використання енергетичних ресурсів та спрощення інтеграції відновлюваної енергії у мережу. Цей стратегічний документ передбачає впровадження передових технологій з метою зменшення витрат як для споживачів, так і для компаній.

Розробка такого плану була зумовлена не лише внутрішніми потребами ЄС, а й зростанням геополітичних та економічних ризиків, таких як російське вторгнення в Україну та зростаючі ціни на енергоносії. Відповідно, цифрова трансформація стала ключовим елементом стратегії досягнення енергетичної незалежності та безпеки.

Пропоновані заходи включають підвищення контролю споживачів над енергоспоживанням за допомогою нових цифрових інструментів, контроль енергоефективності за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій та зміцнення кібербезпеки енергетичних мереж. Не менш важливим є те, що план передбачає сприяння залученню інвестицій у цифрову інфраструктуру для підтримки розвитку сучасної електроенергетики.

Загалом цей План став важливим кроком у забезпеченні енергетичної стабільності та безпеки Європейського Союзу в умовах зростаючих викликів та загроз.

Ще одним прикладом ефективного правового регулювання господарювання в сфері електроенергетики є Швеція. Ця держава відома своєю активною політикою впровадження та стимулювання розвитку використання відновлюваних джерел енергії та енергоефективних технологій в сфері господарювання. Такий підхід передбачає ряд державних програм щодо виплат субсидій, які мають акумулюватися в розвиток альтернативних джерел енергії таких, як сонячної, вітрової енергії, гідроенергетики та інших відновлюваних джерел енергії. Запровадження аналогічних заходів стимулювання розвитку більш технологічних та екологічно сприятливих способів виробництва електричної енергії у вітчизняному законодавстві дозволить зробити величезний крок у бік розповсюдження новітніх технологій в електроенергетичній галузі.

Не менш важливим є й те, що сьогодні державні служби, підприємтсва та суспільсво загалом мають величезний досвід реагування на надзвичайні ситуації, які можуть відбутися в мережі електроенергії, оперативного усунення наслідків таких ситуацій, а також підготовки для запобігання виникнення таких ситуацій у майбутньому. Такий аспект не передбачений чинним законодавством, проте його можна інтегрувати в систему дії воєнного чи надзвичайного станів. За доцільне вважається розроблення спеціальних положень щодо функціонування енергетичної системи, підприємств дотичних до цих систем та державних установ задля формування конкретного порядку дій під час введення воєнного чи надзвичайного стану, що в свою чергу забезпечить стабільність та ефективність як правового регулювання господарювання в сфері енергетики, так і діяльність галузі на благо суспільства загалом.

Отже, сьогодні перед українською державою та суспільством постає ряд проблем, які впливають на здійснення правового забезпечення господарювання в сфері електроенергетики. У першу чергу ці проблеми пов’язані з наслідками повномасштабних бойових дій, які були розпочаті рф; відсутністю загальнодержавних програм фінансування, впровадження й розвитку сучасних технологій та відновувальних джерел енергії на українських підприємтсвах. Для подальшого розвитку правового забезпечення господарювання в енергетичній галузі державі необхідно досліджувати та запроваджувати досвід інших країн, державні програми, нові механізми громадського управління, сприяючи застосуванню підприємствами відновувальних джерел енергії, а також розвивати та інтегровувати сучасні технології, програми для підтримування тенденцій до цифровізації в електроенергетичній. Таким чином будуть створені сприятливі правові умови для залучення інвестицій та розвитку сучасних технологій в електроенергетичному секторі господарювання.